До річниці діяльності Центру Axios ми розповідаємо про історії успіху наших клієнтів - ветеранів російсько-української війни, волонтерів, які після демобілізації успішно повернулися до мирного життя, і знайшли себе у нових професіях, або відкрили для себе нові горизонти у працевлаштуванні.
Руслана Дяченко, менеджер з туризму
Березень 2015-го. Пролунав нічний дзвінок. Не встигнувши добігти до телефону, отримую СМС “Вбитий!”… Тієї ночі загинув мій чоловік Дяченко Олег, боєць 12-го батальйону.
Потім похорони, на яких було безліч людей. Співчуття. Тихі розмови. Гучні промови. Довга хода на цвинтар… А по завершенню поховальної церемонії хтось підійшов до мене й, звівши очі в небо, сказав: “Дивися, з-за хмар вийшло сонце”.
Моє ж сонце ще довго не виходило. Та прийшов момент, коли усвідомила, що потрібно боротися за тих, хто залишився жити, і за себе зокрема. Я мама. Й не наповнивши серце теплом знову, не зможу виростити дитину. То був мій відправний пункт до повернення до життя в нових умовах.
Далі відбувалося усе досить несподівано. Якось я побачила оголошення про безкоштовний speaking club у Центрі AXIOS. Вирішила сходити туди й подивитися що там і як.
Виявляється, окрім освітніх курсів, вони ще надають послуги із працевлаштування. Це саме те, що мені було потрібно. Справа в тому, що я 25 років пропрацювала у пароплавстві у фірмі, що влаштовувала тури для іноземців. Там я виросла з інструктора до директора. Але чотири роки тому компанія припинила існування. За цей час в туристичному бізнесі відбулося багато змін. Тож потрібно було надолужувати втрачене. Спеціалісти з AXIOS влаштували мене на курси менеджера з туризму. Зараз я активний студент. А по середах ходжу на speaking club у Центр. Паралельно ще навчаюся в школі англійської мови. Планую навчання у Школі туризму. Життя вирує. І ним керую я.
Планую й надалі працювати в туристичній сфері. Ростити сина. Він у мене великий розумник.
Кожному, хто втратив рідних на війні, варто пам`ятати: такими, як були, ми вже не будемо ніколи, та маємо можливість стати кращими…