Ми продовжуємо знайомити читачів з прикладами успішних власних справ, які започаткували ветерани.
Владимир Коновалюк, засновник клінінгової компанії «Бруд бастерс», один з перших ветеранів, хто почав займатися бізнесом. Ще тоді, коли не було самого поняття «ветеранський бізнес» і хоча б якоїсь підтримки годі було чекати. За два роки роботи його справа розрослась з двох майстрів до знаної компанії досвідчених професіоналів.
«Коли починав, то не знав, що може бути якась підтримка ветеранських ініціатив, і розраховував лише на власні сили. Перші труднощі були навіть не фінансового плану, а стосувались ведення бізнесу загалом. Я не розумів, от що це таке «власна справа» , як її розвивати. Я хотів займатися клінінгом, але я не знав елементарних речей – як заходити в будинок до клієнта, як йому телефонувати, Я знав лише технічну сторону своєї справи.» Мені потрібна була людина, яка могла б вести комунікацію.»
Завдяки випадковій розмові з побратимами Володимиру вдалося знайти партнера, який би доповнив його знання своїми комунікативними навичками. Справа зрушила з місця.
«Це зараз я розумію, що мав такі труднощі. Тоді ж ми просто брали і робили. Зараз я знаю, що перед стартом треба проаналізувати ринок, виявити потреби певної аудиторії, вивчити справу, повчитися у досвідчених гравців ринку. А ми все вивчали в процесі роботи. І з самого клінінгу я добре знав лише хімчистку, а прибиранню приміщень ми вчилися уже в процесі. Хай пробачать нам наші перші клієнти.»
Ще до війни Володимир мріяв про власну справу. Але як всі решта, постійно відкладав відкриття бізнесу на потім. Після війни, коли потреба у заробітку стала нагальною, таки наважився.
«До війни я вмів робити хімчистку. Я працював на авто мийці, де чистив салони. Ї перечистив їх немало, близько тисячі. І вже тоді я думав про те, щоб робити це самостійно. Не підробляти «наліво», а працювати законно. Все тягнув з відкриттям, не міг наважитись. Як демобілізувався, відступати вже було нікуди. Та і в Києві неважко знайти собі місце»
«Бруд бастерс» відкрилися в 2016го році. З моменту відкриття значно виросла якість послуг компанії
«Я пройшов чимало вузькоспеціалізованих семінарів з чистки. Зараз маємо вже техніку, лінійку професіональних чистильних засобів. Зараз ми отримуємо результат, який бажає клієнт. З персоналом навчився працювати, вже знаю, на що звертати увагу при прийомі на роботу, як організовувати роботу. Дійшов до висновку, що головне – це мати основу, кістяк команди. Зараз це три людини. Ми разом керуємо нанятими для того чи іншого проекту робітниками»
За два роки роботи, компанія не отримувала «подарунків долі неочікуваних бонусів чи надприбутків. Це була важкий планомірний постійний рух вперед.
«Я радувався таким вимогливим замовникам, як-то з французького посольства, чи складним випадкам. Наприклад, під Києвом був будинок після пожежі, ми за нього взялися лише для заради здобуття досвіду. Ми знайшли людей, яким ставили задачі і таким чином навчали наш персонал. Пізніше, через рік, я взнав, що ми радикально неправильно цей будинок прибирали , але ми на 70% справились. Це була справжня боротьба з об’єктом, виклик нам.»
Володимир постійно наголошує, невеликий колектив, де цінують кожного, постійне навчання та висока якість - запорука успіху його компанії.
«Зараз якщо ми чогось не знаємо, звертаємось до кураторів. Є люди, які 20 років в цьому бізнесі, і ми періодично зв’язуємось з ними, висилаємо фото, перебуваємо на постійному зв’язку. Ми постійно вчимось. Питання різні від того, як вивести пляму, до чи братися за якийсь об’єкт замовник якого поводить себе так чи інакше.»
Наразі «Бруд бастерс» мають намір поглибити власну спеціалізацію. Планують займатися доглядом за різними типами підлоги, прибирання яхт чи великих приміщень.
«Я не розділяю ветеранський та неветеранський бізнес. Я майже нікому не розповідаю, що я воював. Хіба інколи, коли робота виконана і можна неформально поговорити з замовником, то можу і згадати про війну. Багато хто включає награну реакцію «ой важко було реінтегруватися?» Так, нелегко, особливо, коли на фронті кимось був, а мирному житті ти нікому не потрібен. Тому треба змиритися, що ні ти , ні тобі ніхто нічого не винен.
Треба подумати, навіщо власна справа тобі? Чи це мода пішла та ветеранський бізнес, чи це дійсно справа всього життя. Нема сорому працювати на когось. Ти займаєш свою посаду, працюєш і отримуєш за це гідну платню. Але мене це не влаштовує, я не люблю стабільність, я за динаміку. Мені потрібно бути в постійному русі між новими об’єктами. Щодня отримувати нові виклики.
Потрібно просто брати і відкривати свою справу. Якщо людина зрозуміла, що їй потрібен саме бізнес, не варто зволікати. І не потрібно довго сумніватися, роздумувати. Багато конкурентів? Ну і добре, значить ринок вивчений. Треба переборювати свої страхи і бути готовим, що легко не буде, адже часто труднощі приходять не одразу, а після перших успіхів»